У минулому навчальному році учні 3-А і 2-Г класів початкової школи взяли участь в акції «Діти Героїв – наші діти» з виготовлення подарунків для діток Героїв Небесної Сотні з усієї України. Разом із батьками та класоводами Лесею Петрівною Чайкою і Грищук Катериною Петрівною учні пекли духмяні медово-імбирні прянички до Різдвяних свят, виготовляли барвисті писанки, власноруч створювали із запашної вощини свічечки. Відбувалась ця акція з ініціативи та за участю Олени Котляр – учасниці Майдану, нареченої Героя Небесної Сотні Олександра Капіноса.
Сьогодні Олена Котляр прислала учням листа із найщирішими новорічно-різдвяними вітаннями та побажаннями.
«Привіт, мої маленькі друзі!
Це пишу вам я, Оленка!
Пишу вам листа мої хороші, із високих і могутніх Карпатських гір, із міста Косів. Заплющте свої оченята і спробуйте уявити, як дятлик вистукує по стовбуру карпатської смереки. Воно дуже схоже на ялинку, яка росте в Луцьку, але має трішки інакшу хвою. Уявіть, як співає свою веселу пісеньку гірський струмочок, а потім він впадає в річку, де зустрічається з іншими струмками-братиками. Уявіть, як з неба падає пухнаста сніжинка і сідає на ваші носики!
Пам’ятаєте, я обіцяла написати вам листа з того місця, де житиму?! Тепер Карпатські гори – мій рідний дім! Тепер я живу високо, ближче до сонечка!!!
Коли в горах народжуються дітки, вони зростають серед чарівної природи, і багато хто з них стає художником, щоб зображувати цю красу фарбами на папері. Коли ви станете дорослими, обов’язково поїдьте в Карпатські гори! А ще в нас тут є інститут, куди діти йдуть навчатися після того, як закінчать школу. Тут їх вчать малювати, ліпити іграшки з глини, кувати гарні речі з металу. Може, й хтось із вас, як закінчить школу, схоче навчатися в цьому інституті!
Минулого року, коли я жила в Луцьку, ви були моїми чарівниками-помічниками, допомагали зробити писанки, пекли смачне печиво для діток, в яких загинули татка на Майдані, коли захищали нашу Україну від лютих ворогів. Тепер я розказала про вас і вашу допомогу старшим дітям, які тут вчаться в інституті. Вони дуже захопилися вашою доброю справою і вирішили її продовжити! Ми зробили подарунки для діток Героїв і зняли коротенький фільм, щоб розповісти про місто Косів та ремесла України.
Тож дуже хочу, щоб і ви, мої маленькі помічники, подивилися цей фільм! Вмощуйтеся зручніше і попросіть свою шкільну матусю Лесю Петрівну Чайку, щоб вона увімкнула вам диск!
Мої маленькі друзі! Я впевнена, що ви разом з Лесею Петрівною робите багато добрих справ. І від цього наша Україна стає сильною та усміхненою!!!
Будьте активними і сміливими. Нехай у вашому серці росте добро, і ви діліться ним з іншими людьми! І пам’ятайте: «Найголовнішого очима не побачиш. Добре бачить тільки серце!»
Обіймаю вас міцно-міцно-міцно! І шлю вам усмішку!
До зустрічі! Оленка.
Нехай зараз у вашому чудовому класі задзеленчить дзвіночок, це я надсилаю вам дзвін гірського водопаду!!!».
